вівторок, 24 червня 2014 р.


Вже відгоріли своїм світлом мішані зірки
ти відпусти  потріскану і чорну,
мов старезний плащ,
пустельну ніч,
котились-вішались-ревли-гули машнини,
прийшло у діловий дзижчачий Київ спрагле літо,
на сонце, що собі висіло в хмарах їхніх,
привітно розгоряючись згори,
ти кинула свою чудову тінь...
я спогадами цими тільки й жив,
я пив, я пив тебе і небо,
скільки міг,
та стане знову сірим восени,
як озеро із листям на поверхні, дні,
ділити на твої, його, мої емоції,
чи варто жити в ночах цих тоді?
Ми поки молоді, ти чуєш?
молоді, і кожен сам на сам тут зі своїм,
та все ж живе..
Останнє м"яте із кишень лаве,
сливовий бруд дорожного кафе.
невмитих поїздів,
мостів широких, втомлених надій,
і ви, в своїх машинах дорогих,
і ми, з гітарами й картинами в руках та на плечі,
калюжі довго сохли,  моститься колінах на моїх
веселий та іскристий зайчик_хотілося, щоб краще б, звісно, ти,
та небуденність із очей кричить,
не продаються читані вірші о третій ранку,
і зварена до сонця спозаранку стигла кава, - 
я пам"ятаю, любиш ти так само
гірку і чорну, з димом на вікні

3.06.2014. 
4.48

Прокидайся!
гойдались качелі у млоснім парку.
зеленім, ігристім та терпким,  немов вино
 з пекучим присмаком пастельний чистий сон,
моя навіжена, бентежна, жива Любов,
 і всі хто тут жили. в пожовклих, трісканих,
мов старе скло спекотних днях,
 втомившись бути у сирих ночах одна,
ти здашся
 люди бо часто обирають кількість,
  а не якість, жасмін зацвів,
пустивши зірочки сріблясті,
оновлений в кишені м"ятий паспорт,
з підкладкою. з рекламою, з підкастом
побачимо, чого насправді варті ви,
тримайтеся за крісла за свої,
ми вже йдемо!
Усе, що наболіло, несемо в брудних руках,
пустеля з болем б"ється у очах,
самі нас довели до пустоти?
Тепер побачите, до чого всі ці сни,
Тепер почуєте, для чого восени клекоче п"яний дош,
чому плететься вздовж моїх дорог
по чорних та блискучих проводах
злий дикий виноград,
не охолов, а тільки нагадав, плющем самотнім
огорнув мене, і морем став
твій теплий блюз,
я ваших посмішок та масок не боюсь,
підходьте ближче до своїх озер, калюж,
дивіться, бо тільки ми міняєм зараз тут і тишу,
а навкруги, - самі лиш одиниці,
одні лиш одиниці та нулі