День,
почавшись із п’ятої,
грів холодним світанком
Та
терпкою чорною кавою,
Рельси
ховались за теплими шпалами,
Спати
доводиться похапцем, мало,
Сіро-зелені
дні,
Тільки
горять вогні, посміхаючись світлом
Світлих
чужих авто, що заквітчані прапором…
Все
ще в останнім запалі,
Вкриті
ранковим градом,
Змерзлі
під банкоматом,
Тіні
в канадсько-кленовім тягучім
Холодному
зорянім парку,
Зранку
на мерсах
В’їжджаючи в мерзлу Раду,
Символ
зрадливих слів,
Пам’ятають
і бачать ті самі хмари,
Сірі
з ранковим птахи в вічі дивились мені,
Грізних
небесних орлів угорі небагато,
І
попри біль, ледь прикритий торішньою ватою,
Все
засвітилось, навколо звучали
В
ламкому повітрі команди,
Стояв
та стоїть запах копоті,
Новорічні
та сиві карпатські гори!
Вашим
диханням ці ворони
Скоро
в теплі краї зтечуть,
Якщо
ми їх з кордонів тут,
Усміхнувшись,
відпустим…
…Червоніла
червона нитка,
Скрипне-гримне
моя калітка
У
приватну дитячу ніч,
Задзвенить,
загудить в ліхтарях почорнілих
закоптюжений східний вітер,
хоч
уже ми у те й не віримо,
а
візьмемо зранку, й прокинемось,
і
мені, дивнім мрійнику, віриться,
встнем,
глянемо, плюнемо, візьмемось,
постараємось,
- перекинемо
з
ніг на голову цілий світ
19.12.2014
