пʼятниця, 19 грудня 2014 р.



День, почавшись із п’ятої,
 грів холодним світанком
Та терпкою чорною кавою,
Рельси ховались за теплими шпалами,
Спати доводиться похапцем, мало,
Сіро-зелені дні,
Тільки горять вогні, посміхаючись світлом
Світлих чужих авто, що заквітчані прапором…
Все ще в останнім запалі,
Вкриті ранковим градом,
Змерзлі під банкоматом,
Тіні в канадсько-кленовім тягучім
Холодному зорянім парку,
Зранку на мерсах
В’їжджаючи в мерзлу Раду,
Символ зрадливих слів,
Пам’ятають і бачать ті самі хмари,
Сірі з ранковим птахи в вічі дивились мені,
Грізних небесних орлів угорі небагато,
І попри біль, ледь прикритий торішньою ватою,
Все засвітилось, навколо звучали
В ламкому повітрі команди,
Стояв та стоїть запах копоті,
Новорічні та сиві карпатські гори!
Вашим диханням ці ворони
Скоро в теплі краї зтечуть,
Якщо ми їх з кордонів тут,
Усміхнувшись, відпустим…
…Червоніла червона нитка,
Скрипне-гримне моя калітка
У приватну дитячу ніч,
Задзвенить, загудить в ліхтарях почорнілих
 закоптюжений східний вітер,
хоч уже ми у те й не віримо,
а візьмемо зранку, й прокинемось,
і мені, дивнім мрійнику, віриться,
встнем, глянемо, плюнемо, візьмемось,
постараємось, - перекинемо
з ніг на голову цілий світ
19.12.2014

1 коментар: