стелиться по замерзаючих тільки вночі калюжах,
дивиться пустим із блиском очей як нічне за вікном шоссе
поглядом прямо в душу, я захворів, тож
сидіти мушу усю бентежну безсонну ніч на холоднім білім вікні
3тя, суботня примхлива крихка тиша розрядиться
раптом ревом, мотора сталевим левом - повз мої вікна...
Вони ще живі у цій тиші, чуєш?
як і тебе, їх темрявою, вогнем не злякати, дихати,
шукати свою межу, - сон, сонечко, туман світанковий, сонливий
який працює, як кіллер, по затихлих вже навіть тут ночах,
вдираючись до квартир без вогню в очах,
крізь розтерте світло сліпого відчайдушного місяця сірих,
таких непомітно сирих житлових масивів,
але в кожному домі є серце, одне на 140 дверей подертих,
звичайно зачинених...
не стати би якось буденного дня причиною їхніх зборів
утрачених, покручених акціонерів,
що давно розміняли усі свої виграшні фішки, здали партнерів,
і навіть розлили марні нічні сльози...їх-то напевне добре видно
зі скляних високих балконів, на яких їм би тримарися,
та чогось-та було замало, і вони позлітали униз.
Лишається тільки цей цвіт полуничний із льодом,
грають вони, мій розірваний голос, чорне,
не сковане кримське море, чорні нічні дерева,
вулична авансцена тримає мене сьогодні...
любиш пограти в безодню? вписані в вітряну голову
усі незбагненні правила, недопите віскі із кавою
у туманом укритому барі не дає привілеїв, не розкриває
наступних карт, не спонукає до добрих справ, рятує...
ВСЕ шелестить нечутно, навіть час, під ручку лягає сьогодні сам,
до четвертої ляжу, може, посплю, може, висплюся...
тиша нічна залишається у легенях криками,
вона в очах із зеленим шаленим блиском
в далеких Подольських похилих горах,
можна думати, світ вже, напевне, ловить, -
я впевнений, що не спіймає, тільки лишайся справжньою,
пам"ятай, - волошок на тих полях, на які ми так і не з"їздили,
ще багато, тож дочекайся літа, і ти побачиш їх у зелено-жовто і
червонувато-ніжних кольорах глибокого передзахідного неба...
роса із їхньої сині впаде на втомлені, пилом укриті ноги,
тоді посміхнися згасаючому дню - так і є, ми іще не скорені

Немає коментарів:
Дописати коментар