......Пустий вечір, пусті вчинки,
і алкоголь на цих зупинках
уже втомився, але пив,
а звідси, - і мостів не видно
колись великої та розмаїтої і зараз,
омріяної у піснях столиці,
в яку приїхав подивитись,
лишившись там на півжиття.
Немає саме тут трамвайних колій,
на перехрестях лиш дроти тримають небо,
як непомітно стало темно,
а я із дому - ні на крок,
чекаю на чужий дзвінок,
беру іще один акорд,
мій вечір блюзовий горить,
я вимикаю світло,
нехай сховає все, що наболіло,
залишить попіл та вогонь.
Тягнулись, жадібно чекаючи на правду, літні дні,
і знизу, й зверху посміхались їм усі гітари,
свободою в цю темряву кричали
повз дощ, його потоки-трассери,
і віді скла вібрацією - шум озера
повз те, як йшла вонеа, й приходила,
ішла і поверталась знов.
Немає коментарів:
Дописати коментар